ПІКІРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пікірува́ти.

2. у знач. прикм. Який пересаджено методом пікірування (див. пікірува́ння). — Два паростки я знайшла з такою кореневою системою, наче вона розвинулася з пікірованої розсади (Донч., V, 1957, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 533.