ПІКЕ́Т ¹, у, ч.

1. Невеликий військовий сторожовий загін; застава. Козаки висилали од себе в степи пікети і розвідки і.. пильнували край од татар (Стор., І, 1957, 263); [Гречаний:] Пробитись крізь німецькі пікети за Буг нам не вдалося (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 115).

2. У капіталістичних країнах — група бастуючих робітників, яка виділяється під час страйку для підтримання порядку, для охорони чого-небудь. Робітничі пікети зайняли входи до цехів (Смолич, V, 1959, 610).

ПІКЕ́Т², у, ч., спец.

1. Точка місцевості, що знаходиться на певній віддалі від іншої точки і відмічена при нівелюванні кілочком, забитим до рівня землі. Вздовж траси ведеться пікетаж. Основні пікети встановлюються через кожні 100 м (Інж. геод., 1959, 264); // Невеликий кілочок з номером, який забивається в землю при нівелюванні і залишається там для дальших робіт. Хоч робота твоя нескладна — розміряти з Василинкою.. стометрові відтинки траси, розставляти пікети, але й ця проста робота кимось мусить бути зроблена (Гончар, Тронка,1963, 259).

2. Одиниця виміру довжини залізничних ліній, що дорівнює в СРСР 100 м.

ПІКЕ́Т³, у, ч. Старовинна гра в карти, розрахована на двох, трьох, іноді чотирьох картярів. Грати в пікет.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 532.