ПІДШОЛО́МНИК, а, ч. Шапка, яку надягають під шолом або під каску. Зняв [Данило] шолом, на голові лишився хутряний підшоломник (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 598); До катера прямує боцман з мідним шоломом у руці.. На голові — в’язаний шерстяний підшоломник (Баш, Дніпр. зорі, 1953, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 527.