ПІДШИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДШИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех.

1. також чим. Пришивати що-небудь до чогось знизу, з вивороту. Не раз невідома рука лагодила йому взуття, друга підшивала кожушинку під його стареньку свитку (Ю. Янов., II, 1954, 12); Підшивати пальто хутром; // Пришивати підошву до взуття. — Домовляюся з Федем, щоб він мені валянки підшив (Ю. Янов., І, 1954, 158); // Прибивати до чого-небудь дошки знизу. Стеля [в хаті] підшита не до нижніх площин балок,.. а до верхніх (Нар. тв. та етн., 3, 1965, 65).

2. Те саме, що підру́блювати. Підшивав [ковдру] рівно 2 години, аж втомився (Коцюб., III, 1956, 179); Його старі ще не спали: батько підшивав тонким ременем шлею, а мати поралась біля печі (Стельмах, II, 1962, 344).

3. Приєднувати до чого-небудь, скріплюючи; з’єднувати докупи, підбираючи в певному порядку. П’ять газет і три журнали виписує [Скрипка] і акуратно всі підшиває (Мокр., Сто.., 1961, 80); Цього рятівного папірця підшили до справи, як доказ його юридичної невинуватості (Мур., Свіже повітря.., 1962, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 526.