ПІДЦЮ́КНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до підцю́кувати. Сапою недбайливо — цюк… цюк… А кущик підцюкне [Фрося] — зойкне стихенька (Головко, І, 1957, 212); — Ну,.. тепер уже не вернеться те… не так я його [Чіпку] підцюкнув! (Мирний, II, 1954, 192).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 524.