ПІДЦЮ́КАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до підцю́кати. Блідніє наш дідусенько,.. Як липонька підцюкана на бік похилився (Метл. і Кост., Тв., 1906, 249).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 524.