ПІДХЛІ́БНИК, а, ч., діал. Підлабузник, підлесник. Коли мені підхлібник тисне руку, Тікаю геть від нього сам не свій (Павл., Бистрина, 1959, 230).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 521.