ПІДТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДТЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док.

1. Текти, підпливати під кого-, що-небудь. Під лежачий камінь і вода не підтече (Номис, 1864, № 7206).

2. Намокати від проникнення під низ якої-небудь рідини. В сорочці-вишиванці він лежав на прозорій отаві, підтікаючи кров’ю (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 542); — Пшениця — перший сорт, на жаль… підтекла, попріла вся (Гончар, II, 1959, 160); // розм. Підпухати від незначного підшкірного крововиливу або від інших причин.

3. розм. Протікати, просочуватися потроху через що-небудь. Пальне підтікає з бака.

4. розм. Пропускати рідину крізь дірки, тріщини і т. ін.; протікати. Покрівля підтікає.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 514.