ПІДТЯ́ЖКА, и, ж.

1. Дія за знач. підтягти́, підтяга́ти.

2. перев. мн. Пристосування для підтримування штанів; шлейки. Костюченко, умитий, причесаний, в білій сорочці, в яку хрестом врізалися підтяжки, перелистував книжку в цупкій оправі (Тют., Вир, 1964, 353); Підійшов [Василько] на край лежанки — в полотняних штаненятах з підтяжкою через плече, зупинився (Гончар, II, 1959, 141).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 519.