ПІ́ДТЮПЦЕМ, присл., розм. Дрібними швидкими кроками. Грицько підтюпцем побіг до брата (Мирний, IV, 1955, 13); * Образно. Повз них підтюпцем бігли телеграфні стовпи (Руд., Остання шабля, 1959, 32); . // Труськом (про коней). Коні вибігли на гору, пішли підтюпцем (Коцюб., І, 1955, 239); Коні підтюпцем бігли вузькою дорогою (Кучер, Полтавка, 1950, 104).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 517.