ПІДТЮ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Рухатися підтюпцем, підбігцем. Але все ж — він думає про інше, підтюпуючи (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 517.