ПІДТО́ПТАНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підтопта́ти. * Образно. Весь час [у історії кобзарства] мінявся і самий образ Кобзаря — від активного, бойового, до підтоптаного нуждою, злиднями побитого (Тич., III, 1957, 152).

2. у знач. прикм. Трохи зношений (про взуття). [Шумейко(дивиться поверх окулярів на туфлі):] Високий каблук, №39. [Газель:] Брешете — 37. [Шумейко:] І досить-таки й підтоптані (Коч., II, 1956, 539); Поганенька одежина, підтоптані і покривлені черевики (Еллан, II, 1958, 8); // перен. Зрілого віку; немолодий, літній (про людину). Старий, підтоптаний служака.. повагом одягався (Мирний, І, 1954, 254); Панночки.. здавались чужими й привабливими; давні, підтоптані кавалери одмолоділи (Вас., І, 1959, 346); * Образно. — Та чого вони, твої закони, такі підтоптані, пилюкою припорошені? (Гончар, III, 1959, 291); // Який виявляє ознаки фізичного ослаблення від старості, виявляє ознаки старіння. Старій лишилося недовго жити. Підтоптане серце зробило своє (Рибак, Час.., 1960, 301).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 515.