ПІДТО́КА, и, ж. Колода у возі, яка з’єднує його передню частину із задньою. Приведено сполошені коні зі зломаним дишлем і передньою підтокою селянського воза (Фр., V, 1951, 129); [Гавкун:] Назвіть усі частини чумацького воза.. [Василь:] Полудрабки, спиці, люшня. [Семен:] Підтоки, насад, вісь (Сам., II, 1958, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 515.