ПІДТА́КНУТИ, ну, неш, док. Однокр. до підта́кувати. Хтось кинув з гостей: «Чи не пора вже нам і честь знати?» — Старицький підтакнув: «Авжеж, авжеж!» і перший підвівся з-за столу (М. Ол., Леся, 1960, 230); — Я сама так починаю думати, — малодушно підтакнула Сахно (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 80); — Від того її не убавиться, а на людях прославиться. — Аякже, свахо, — підтакнула Соломія (Кучер, Прощай.., 1957, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 512.