ПІДСІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСІ́КТИ, ічу́, іче́ш, док., перех.

1. Те саме, що підру́бувати 1. Вже подолано перші 150 метрів. А на глибині 200 метрів бурова коронка підсікла.. шар бурого вугілля (Наука.., 7, 1967, 8); // перен., розм. Різким або влучним зауваженням ставити в скрутне становище, викликати зніяковіння. — Слово по слову — розбалакалися [з чоловіком]. — Та й добре ж ти, каже, нашого підсікла! (Мирний, III, 1954, 169); — І улов можеш показати? — ще раз хотів несподівано підсікти Левка, але той не збентежився. — Зможу, коли накажете, пане (Стельмах, І, 1962, 98).

2. Вирубуванням лісу очищати місце під ріллю.

3. Ранити, підбивати, пошкоджувати ударом, пострілом і т. ін. Ще одна мить — і кози, осідаючи назад, метнулися б у протилежний бік, але їх зразу ж підсікли влучні кулі (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 890); // перен. Діями, вчинками і т. ін. шкодити чому-небудь, послаблювати щось; підривати. Життя Федора Даниловича, дійсно, дуже тяжке було: рання хвороба очей, нужда, голод, переслідування з боку царських чиновників — ось що їло талант його, ось що його підсікало! (Тич., III, 1957, 140).

4. також без додатка, риб. Смикати вудку в момент клювання, щоб сильніше зачепити рибу на гачок. [Влас:] Ви не тямите, як підсікати, а ще беретесь вудити (Кроп., II, 1958, 285); Колись.. Ваня метко підсік ляща фунтів на п’ять (Смолич, Мир.., 1958, 234).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 500.