ПІДСІВНИ́Й, а́, е́. Стос. до підсіву. При підсівному вирощуванні основною культурою слід вважати ту, до якої підсівають (Колг. Укр., 8, 1961, 30 ); // Який підсівають. Більшість зернових бобових культур можна висівати у зайнятих парах, а також як післяжнивні, післяукісні та підсівні культури (Зерн. боб. культ., 1956, 6); // Який служить для підсівання чого-небудь. Крупне зерно надходить з решета у відповідний ківш, а насіння бур’янів і дрібне зерно, яке проходить крізь підсівне решето, падає в ківш для підсіву і виводиться в бік машини (Наука.., 3, 1956, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 500.