ПІДСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех.

1. Сіяти додатково, ще трохи або по слабких, рідких сходах чи по сходах іншої культури. — Татко їх [трави] підсіває щороку, — пояснила Світлана (Гончар, Таврія, 1952, 180); Є повна можливість перевірити якість сходів і вжити заходів до усунення недоліків там, де вони мають місце, — пересіяти ті ділянки, на яких сходи дуже зріджені або зовсім не з’явились, підсіяти окремі площі, де в цьому є потреба (Рад. Укр., 18.IX 1956, 2); Підсіяти горох до кукурудзи.

2. Просівати що-небудь крізь решето, сито. Уляна заторохтіла решетом, підсіваючи квасолю (Кучер, Трудна любов, 1960, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 500.