ПІДСУМО́ВУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до підсумо́вувати; // у знач. прикм. Нам потрібна нова каса. Портативна, з автоматичною рахівничкою, підсумовуючим пристроєм (Вітч., 10, 1964, 173); Допит Ігоря Княжевича закінчувався, і суддя задавав йому останні підсумовуючі питання (Кучер, Прощай.., 1957, 437).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 511.