ПІДСУ́ДОК, дка, ч., дорев. Помічник судді або писар у земському суді. Тут [у пеклі] всякії були цехмістри, І ратмани, і бургомістри, Судді, підсудки, писарі, Які по правді не судили (Котл., І, 1952, 136); Підсудок Лабенцький.. розбирає папери та перегортає велику книгу у важкій оправі (Коч., І, 1956, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 511.