ПІДСТУ́ПНО. Присл. до підсту́пний. Упав, підступно повалений, Максим (Фр., VI, 1951, 87); Невтямки [курцям], що отрута діє підступно, повільно, але впевнено уражує важливі для життя людини органи і центри (Хлібороб Укр., 5, 1964, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 510.