ПІДСТУ́ПНИЦТВО, а, с.

1. Властивість за знач. підсту́пний. Ненавидить [письменник] всі залишки раба в людині: підхлібництво і зраду, жадібність і неповагу до праці, підступництво і підлоту (Рад. літ-во, 3, 1961, 8).

2. Підступний замір або вчинок. Вірний Святославові Овлур став жертвою підступництва, провокації зрадників (Іст. укр. літ., І, 1954, 556).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 510.