ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ і ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДСТРІ́ЛИТИ і ПІДСТРЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док.

1. перех. Ранити, уражати пострілом. Знов буде [Андрій] рибку ловити… на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (Коцюб., II, 1955, 13); І сміявся [Тимко], ..і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Тют., Вир, 1964, 363).

2. неперех., тільки недок., за ким, перен., розм. Упадати за жінкою. — Павлушо, ану, лишень, признайся, за гімназистками вже підстрелюєш? (Головко, II, 1957, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 509.