ПІДСТРУ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСТРУ́НЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Те саме, що підбу́рювати 1. — Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося… (Мирний, III, 1954, 52); // Те саме, що підохо́чувати 1. Вона сама жбурляла сніг лопатою і.. ще й інших підструнчувала (Кучер, Прощай.., 1957, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 509.