ПІДСТРЕ́ЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підстре́лити. Ой пливе щука з Кременчука та підстрелена з лука (Чуб., V, 1874, 93); // підстре́лено, безос. присудк. сл. Там-то його й скалічено. Бачиш, праву ногу чи то ліву підстрелено… (Шевч., II, 1963, 273).

2. у знач. прикм. Поранений, уражений пострілом. Так виє підстрелена вовчиця, коли з-перед її очей беруть вовченят (Мирний, І, 1954, 49); Полісовщик не дуже розсердився.. і на другий день приніс на попівський двір в’язку підстрелених куріпок (Стельмах, Хліб.., 1959, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 508.