ПІДСТА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підста́вити. Наказувала [вона].., щоб, вигрібаючи із засіків борошно, не дуже мірки вивершували й насипали в підставлені людьми мішки (Мирний, IV, 1955, 256); На підставленому до ліжка ослінчику Клава.. малювала віршований лозунг (Ткач, Плем’я.., 1961, 55); Чмокав [Євген Вікторович] товстими м’якими губами в спритно підставлену щоку дружини (Ле, Міжгір’я, 1953, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 506.