ПІДСО́НЯЧНИЙ, а, е.

1. Який міститься на сонячному боці, добре освітлюється сонцем. На підсонячній стороні фабричного димаря засіявся мох (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 244); Найбільше [в Болгарії] — виноградників. Вони збігають мало не з усіх підсонячних узгір’їв (Вітч., 1, 1964, 173).

2. рідко. Теплий, нагрітий сонцем. Не помітив його [ранку] парубок, поки не повіяв підсонячний, пробитий золотими списами променів вітер (Гжицький, Опришки, 1962, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 505.