ПІДСО́ННЯ, я, с.

1. Місце, простір і т. ін., добре освітлювані сонцем; осоння. На полях, що лежали на підсонні, то тут, то там починалися роботи (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10).

2. Теплий, помірний клімат. Рухаючись цілими ордами, вони [народи із Сходу] осідали в степу поблизу Дніпра, приваблені рибою, гарним підсонням, розкішними травами та хлібами (Коцюба, Нові береги, 1959, 139); // розм. Те саме, що клі́мат. Кожний рід рослини призвичаєний до підсоння своєї батьківщини (У. Кравч., Вибр., 1958, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 505.