ПІДСОБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПІДСОБИ́ТИ, соблю́, со́биш; мн. підсо́блять; док., кому, розм. Допомагати. Вже почав [Івась] їй і підсобляти, то горох лущить, то хату замете (Григ., Вибр., 1959, 123); Спускаючись по схилу в яр, зустрів [Тимко] дівчат, що несли відро води.. — Може підсобити? Га? — Самі справимось (Тют., Вир, 1960, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 504.