ПІДСМІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., кому і без додатка, діал. Підсміюватися. — Ніхто його [Лева] вже не боїться, Усяк безпечно йде дивиться.. — А ти., запевне, не посмів? — Йому [Ослові] підсміює Лисиця (Гл., Вибр., 1951, 15); Обпивайло як узяв пити, всі до каплі видув [кухлі] ще й підсміює (Укр. казки, легенди.., 1957, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 503.