ПІДСЛІ́ПУВАТО. Присл. до підслі́пуватий. Старенька, підсліпувато мружачи очі, подивилася на прибулих (Речм., Весн. грози, 1961, 247); Підсліпувато блимає на перевернутому горщечку каганець (М. Ол., Чуєш.., 1959, 36); Он і хату в сутінях видко — підсліпувато блимає (Головко, І, 1957, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 502.