ПІДСЛІ́ПО, рідко. Присл. до підслі́пий. Підсліпо, чадіючи на всю хату, горів його [каганця] гніт (Мирний, III, 1954, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 502.