ПІДСКУ́БУВАТИ, ую, уєш і ПІДСКУБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДСКУБТИ́, бу́, бе́ш, док., перех.

1. Скубати, скубти злегка або додатково.

2. перен., розм. Робити кому-небудь глузливі, уїдливі зауваження; піддівати, підкушувати. — При тій спосібності і інших паничів підскубує [головний віритель князя] (Фр., III, 1950, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 501.