ПІДСИ́ПКА, и, ж.

1. Дія за знач. підсипа́ти, підси́пати. У міру підсипки грунту [при будуванні греблі] стовпчики переставляють (Інж. геод., 1959, 311).

2. Те, що підсипали (у 1, 3 знач.), що-небудь підсипане. Оглянувши підсипку на своїх пістолях та попробувавши вістря татарського ятагана у себе за поясом,.. почав [Хмельницький] разом з конем звільна пробиратися крізь гущавину в напрямі до світла (Фр., IV, 1950, 174); Кістяк лежав на підсипці з червоної фарби (Археол., І, 1954, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 499.