ПІДРІ́ВНЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підрівня́ти; // підрі́вняно, безос. присудк. сл. Стежки і доріжки скрізь підрівняно й підметено (Коз., Сальвія, 1956, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 491.