ПІДРІ́ВНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДРІВНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.

1. Робити рівним, рівнішим. Лариса помітила, що, окрім неї та Турбая, на кладовищі нікого немає. Лишилися тільки могильники, що закінчували підрівнювати свіжий глиняний горбик (Руд., Остання шабля, 1959, 77); Ігор, насупившись, незадоволено став підрівнювати ряд [ліжок] (Багмут, Щасл. день.., 1951, 30); Катерина підрівняла товсті вицвілі вуса, розгладила руді брови, що щітками стирчали на лобі [Антона] (Чорн., Визвол. земля, 1959, 145).

2. Робити однаковим, приводити у відповідність з ким-, чим-небудь. — Оцей сенат хоче підрівняти голого з статечним господарем, який увесь вік стягався на землю: буде нарізати тільки по сім чи вісім десятин (Стельмах, І, 1962, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 491.