ПІДРЯ́ДНІСТЬ, ності, ж.

1. Стан за знач. підря́дний² 1.

2. грам. Синтаксичний зв’язок між елементами, що виражає залежність одного з них від другого. Щодо характеру взаємозв’язку сполучуваних слів, словосполучень чи речень розрізняють сполучники сурядності, або сурядні, і сполучники підрядності, або підрядні (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 495.