ПІДРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Рубати, надрубувати знизу, при основі, корені; підсікати. Підрубував [Матвій] дерево з одного боку сокирою, а за ним ішли інші і підрізували його пилою з другого (Ірчан, II, 1958, 254).

2. гірн. Вирубувати щілину в товщі, масі породи з метою полегшення наступного видобутку. Знову батько з сином підрубували шар вугілля, відпочивали, кінчивши зміну, й, мовчки глянувши один на одного, лишалися на зміну другу (Ю. Янов., Мир, 1956, 261).

3. Обрубуючи, робити що-небудь коротшим. Кавунова хазяйновита Килина, повновладна володарка цього обійстя й цієї шопи, приймала від них готові віники, підрубувала держална, складала горою під стіни (Кучер, Прощай.., 1957, 149).

4. також чого, розм. Рубати, нарубувати ще трохи, додатково. Поверталася з поля худоба, жінки доїли корів, а чоловіки підкидали їм, корівкам, звісно, на ніч, вичищали гній; молодші — дівки та парубки — хто воду, хто дровець підрубати… (М. Ол., Чуєш.., 1959, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 494.