ПІДРУ́БАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підруба́ти 1-3. Падали підрубані під корінь тернові кущі (Донч., V, 1957, 199); На ставу ще гупали ломи і голосно гохкали діди, виважуючи підрубані крижини (Кучер, Вогник, 1952, 60); *У порівн. Стомлені ноги підгиналися в колінах, як підрубані, й благали про відпочинок, але Терешко не сідав (Епік, Тв., 1958, 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 493.