ПІДРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підри́ти. Десь-не-десь лежали на землі дерева.., підриті й поборені віком або й розколені громом (Коб., І, 1956, 450).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 490.