ПІДРИВА́ТИСЯ¹, а́юся, а́єшся, недок., ПІДІРВА́ТИСЯ, підірву́ся, піді́рве́шся, док.

1. Гинути або руйнуватися від вибуху. — Як ідуть тут кілька полків маршем, то ніяк обгонити передніх, товаришу гвардії майор. Або з’їжджай на узбіччя та підривайся на мінах, або чешися батогами з іншими їздовими, щоб пропустили (Гончар, III, 1959, 207); Катер підірвався на міні (Ткач, Крута хвиля, 1956, 264).

2. перен. Послаблюватися від чого-небудь. Авторитет підривається; // Втрачатися, позбуватися (про здоров’я, сили і т. ін.). Здоров’я підривається; // перев. док., розм. Пошкодити собі внутрішні органи від надмірного зусилля, натуги. — Якби взяти заступом поза тим.. горбом попід самим тином, — сказав Кайдаш.. — Коли б ти знав, то я вже через його [горб] підірвався: мене вже поруха взяла (Н.-Лев., II, 1956, 269); Підірвався він на панській роботі, щось пошкодив усередині (Цюпа, Назустріч.., 1958, 21); — Марусю, не хапай сама лантуха, бо підірвешся (Коп., Вибр., 1953, 134).

3. тільки недок. Пас. до підрива́ти¹ 1, 2. Реальними наслідками було хіба лише те, що їх невеличкий маєток львівськими видатками дуже підірвався (Кобр., Вибр., 1954, 91).

ПІДРИВА́ТИСЯ², а́юся, а́єшся, недок., ПІДРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.

1. Риючи спіднизу або збоку землю, проникати куди-небудь. На городі їжачок Смикав з грядки Бурячок.. Підривався Під боки, Та не зрушився Ніяк З грунту Капосний буряк (Стельмах, Колосок.., 1959, 83); Кількох юнаків, що пробували підритись під колючим дротом й втекти на волю, жандарми вбили на місці (Скл., Карпати, II, 1954, 381).

2. перен., під кого, розм. Підступними діями, інтригами шкодити кому-небудь; підкопуватися. — Ходять [люди] кругом, шукають, як би підритися під мене, підкопатися так, щоб я не знав, щоб зразу повалить мене, наступити, перейти, переїхати… (Мирний, І, 1954, 163); Був [Кошарний] завжди вичищений і напрасований, а під нігтями чорніли серпи бруду. Ніби рив десь нору перед тим, як завітати до свого директора. — Цей підриється хоч під кого, — з огидою думала Вероніка (Загреб., День.., 1964, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 490.