ПІДПІ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто працює в умовах підпілля (у 2 знач.). Денис Дорошко був умілим конспіратором, досвідченим підпільником (Цюпа, Назустріч.., 1958, 207); Вже цілий тиждень молоді підпільники напружено чекали наслідків Вальчиної роботи (Гончар, IV, 1960, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 483.