ПІДПУ́ДРЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпу́дрити. Двом десяткам по-різному — аби тепліше — одягнених дівчат і молодиць, злегка підпудрених пилюгою з зерна, ніщо не заважає, очищаючи насіння, неквапно ліпити свої теревені (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 117).

2. у знач. прикм. Злегка вкритий пудрою. Побритий, підпудрений, Шайба справляв враження чоловіка добродушного, приязного (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 487.