ПІДПРЯ́ЖКА, и, ж.

1. Дія за знач. підпряга́ти. * Образно. Може, з десяток женихів залітало на обійстя Вариводи, щоб одержати Ярину та пару добрячих волів з млином на підпряжку (Речм., Весн. грози, 1961, 85).

2. Упряж для підпряжного коня. Порвати підпряжку.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 487.