ПІДПРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підпра́вити. Це моя давня робота, трошки підправлена за послідні [останні] часи (Мирний, V, 1955, 395); Вночі прибігали до нього з обох редакцій і погоджували підправлену.. промову (Ле, Міжгір’я, 1953, 479); Горілка, якою щедро угощав [Мошко] свойого годованця,.. була трошечка [трошечки] підправлена… (Фр., IV, 1950, 431).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 486.