ПІДПО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПОЇ́ТИ, ою́, о́їш, док., перех. Поїти до оп’яніння з підступними намірами. — Спробуйте все-таки підпоїти Танюшкіна, відкрийтесь, що ви соціаліст, може, він хмільний і пробовкнеться… (Бурл., Напередодні, 1956, 79); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Григ., Вибр., 1959, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 486.