ПІДПЕ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до підпекти́.

2. у знач. прикм. Який трохи, злегка підпікся або зіпсувався від надмірного випікання. Ні сирий, ні підпечений (Номис, 1864, № 7623); Марко підсунувся до вогню, ..вигріб паличкою кілька картоплин, обчистив їх ножем від попелу і став їсти, смачно похрумкуючи підпеченою шкіркою (Тют., Вир, 1964, 16); По юрті пішов приємний запах підпеченого тіста (Багмут, Щасл. день.., 1959, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 481.