ПІДПЕРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДПЕРЕЗА́ТИ, ежу́, е́жеш, док., перех. Затягувати, підв’язувати або опоясувати ременем, поясом і т. ін., перев. по талії. На Дрогобиччині сіряк застібали червоним шнурком і підперізували червоним поясом (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 93); Коротку суконну чугаїнку він широко підперезав зеленим поясом (Коцюб., І, 1955, 378); // Закріплюючи що-небудь, накладати на когось ремінь, пояс і т. ін. Петро достає з жердки свиту, одягає Василя, мати підперізує червоним поясом (Вас., III, 1960, 291); Аниця одягла його в старий дірявий сардак, підперезала перевеслом із околота та й веде босого (Март., Тв., 1954, 44); * Образно. То була не призьба, а високий.. ганочок, що підперізував увесь дерев’яний будинок (Мас., Під небом.., 1961, 181); // Обв’язувати чим-небудь. Околицю свого кашкета він підперезав червоною стьожечкою і відтак вигляд йому [у нього] — принаймні чергового по станції (Мик., І, 1957, 104)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 480.