ПІДПА́СИЧ, рідко ПІДПА́САЧ, а, ч. Те саме, що підпа́сок. — Коли дійшов до десяти літ, узято його до двора за підпасича (Фр., II, 1950, 111); Корови й телята розбрелись по леваді, Степчині підпасичі грають у квача (Зар., На.. світі, 1967, 270).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 480.