ПІДПА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПА́РИТИ, рю, риш, док., перех.
1. розм. Трохи, частково або знизу парити (див. па́рити1 1).
2. діал. Підпрівати; // безос. Дідусь проскочив вперед, оглянув усіх коней, чи не підпарило де під сідлами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 480.