ПІДПА́РУБОК, бка, ч., розм. Те саме, що пі́дліток. Два роки пробув [Остап] дома і став уже підпарубком (Бурл., О. Вересай, 1959, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 6. — С. 480.